Михайло Поплавський відзначив 32 роки на посаді ректора Університету культури

Михайло Поплавський відзначив 32 роки на посаді ректора Університету культури. Він очолив Київський державний інститут культури 21 квітня 1993 року.
Про це повідомляє РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Instagram Поплавського.

З цієї нагоди студенти презентували фільм «Будь режисером свого життя!», у якому через його думки з архівних інтерв’ю за 10 хвилин відобразили 30 років ректорства.
У відеодайджесті, який Михайло Поплавський розмістив на своїй сторінці в Інстаграмі, представлені вислови, що пройшли випробування часом з 1995 до 2025 року.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Михайло Поплавський (@poplavskiy_michail)

Перші десять років ректорства Михайла Поплавського були відзначені стрімким розвитком університету, структурною реорганізацією, початком радикальних реформ у системі підготовки фахівців для соціокультурної сфери.
Зокрема, ним було розроблено «Концепцію перспективного розвитку університету», відповідно до якої було відкрито нові конкурентноспроможні та перспективні спеціальності, сформовано елітний науково-педагогічний склад, модернізовано навчальний процес. Михайло Поплавський став ініціатором розроблення аналітичної моделі «ВНЗ XXI ст.» – одного з перших експериментальних проєктів вищої школи. І вже в 1999 році Київському державному університету культури і мистецтв було надано статус національного.

Думки Михайла Поплавського, зібрані за 30 років, актуальні й сьогодні. Серед них :
«Культура – це велика політика. Без культури немає нації, і без культури немає держави» (1996 рік).
«Життя – це велике шоу, режисером якого є сама людина. Не потрібно думати, що доля десь усміхнеться, хтось там щось допоможе. Сьогодні доля кожного – в його руках, і людина повинна за своє життя боротися. Ставити якусь мету, хоча і важко, але йти до неї. Бути наполеглевим в її досягненні» (2001 рік).

«Кожний із нас є будівничим нашої країни, і кожна особистість вимірюється конкретними проєктами. Потрібно ставити питання: що ти зробив для України, а не що Україна для мене зробила? Це ми повинні для України. І коли ми ці «цеглинки» разом складемо – буде сильна, незалежна, красива, вільна Україна» (2010 рік).