Останки відомого дослідника знайшли через 100 років після його зникнення на Евересті: що з ним сталося

/в /от

Дослідники Сенді Ірвін та Джордж Мелорі зникли під час спроби піднятися на Еверест у червні 1924 року. Таємницю цього зникнення вдалося розкрити тільки через 100 років, коли були знайдені останки одного з них.
Що відомо про загадкове зникнення відомого дослідника на Евересті, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на All that’s interesting.

Розкриття 100-річної таємниці
На засніженій вершині Евересту, найвищої гори на Землі, були знайдені часткові останки 22-річного альпініста Сенді Ірвіна, який зник ще у 1924 році. Останки його супутника, Джорджа Мелорі були знайдені ще у 1999 році, однак слідів тіла Ірвіна тоді знайти так і не змогли.
Виявлення черевика Сенді Ірвіна сталося майже випадково. У вересні 2024 року знімальна група National Geographic знімала документальний фільм про Еверест. Спочатку вони натрапили на кисневий балон, 1933 року випуску. Він належав альпіністам, які не змогли піднятися на вершину.
Згодом вони натрапили на сокиру Сенді Ірвіна. Це дало припущення дослідникам, що й тіло може знаходитися поблизу. Територію обстежували протягом декількох днів і пошуки увінчалися успіхом — вони знайшли черевик зі шкарпеткою та ногою всередині. Шкарпетка чітко ідентифікувала свого власника — на ній була червона етикетка з вшитим AC IRVINE.
Останки тіла Ендрю Комін «Сенді» Ірвін було знайдено через століття після його спроби піднятися на гору Еверест. І ця знахідка може відкрити велику таємницю його зникнення, а також дати відповідь на питання — чи дійсно альпіністи добралися до вершини в 1924 році.

На Евересті знайшли останки відомого дослідника (фото: Джиммі Чін)
Приречена експедиція
Востаннє Сенді та Джорджа бачили 8 червня 1924 року — менше ніж за 300 метрів від вершини гори Еверест. Але назад чоловіки так і не повернулися і ніхто не знає, чи їм вдалося побувати на вершині.
У 1953 році сер Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей стали першими визнаними альпіністами, які досягли вершини Евересту. За понад 100 років ландшафт Евересту всіяли понад 200 трупів — усі намагалася підкорити вершину.
В 1999 році було знайдено тіло напарника Ірвіна — Джорджа Мелорі. Його нога була зламана, а сліди мотузки на його тілі свідчать про те, що він був прив’язаний до свого напарника, коли зазнав смертельного падіння.
Темні снігові окуляри Мелорі були в його кишені, а це говорить, шо падіння, ймовірно, сталося вже ввечері. Також при ньому не було фото дружини, яке він планував розмістити на вершині.
Камеру під час експедиції мав при собі Ірвін, що спонукє знайти його тіло якнайшвидше. Можливо, вона має свідчення того, що Мелорі та Ірвін подолали вершину Евересту значно раніше за Гілларі та Норгея.
Знайдений черевик зменшує зону пошуку, але інші останки досі не знайдені, як і камера.

Сенді Ірвін (фото: Вікіпедія)
Що відомо про Сенді Ірвіна
Він народився 8 квітня 1902 року в Беркенхеде. З дитинства цікавився інженерією та мав інтерес до винахідництва. Під час Першої Світової навіть направив у воєнне міністерство власні проєкти синхронізатора стрільби кулемета крізь гвинт літака.
Займався спортом, у 1919 році став зіркою щорічної Королівської регати. Вчився у коледжі Мертон Оксфордського університету, де й вступив у секцію альпінізму. В 1923 році Ірвін побував в експедиції на Шпіцберген, а згодом отримав запрошення у третю британську експедицію на Еверест.
Джордж Мелорі був заступником керівника експедиції на Еверест і на той момент він не розглядав Ірвіна як учасника сходження на вершину, бо у групі були більш досвідчені альпіністи.
Однак йому потрібен був спеціаліст з кисневого обладнання, випробування якого почалися ще в експедиції 1922 року. А Ірвін на той момент займався якраз розробкою такого обладнання.
Перша спроба піднятися на гору була 1 червня 2024 року — Мелорі разом з іншим учасником піднялися на висоту 7700 метрів. 2 червня ще троє альпіністів піднялися до відмітки 8570 метрів.
6 червня Мелорі разом з Ірвіном вирушили у третю спробу. На наступний день вони встановили свій табір на висоті 8168 метрів, збираючись вийти на штурм вершини. В останній раз їх бачили зі штурмового табору 8 червня, близько 1 години дня.
10 червня був перевірений штурмовий табір на висоті 8168 метрів і він був у тому ж стані, що й два дні до того. Це свідчило, що хлопці пішли на вершину, але звідти так і не повернулися. Пошуки були визнані недоцільними й експедиція була згорнута.
Перед виходом на вершину Ірвін сказав: «Ми підемо де вершини. Якщо мені судилося померти, то немає кращої смерті, ніж у спробі підкорити Еверест». На той момент йому було всього 22 роки.
У 1933 році на північно-східному гребні на висоті 8300 метрів був знайдений кригоруб, який тільки у 1963 році ідентифікували, як Ірвіна. У 1991 році неподалік Першого ступеня знайдено кисневий балон Ірвіна та Мелорі.
Пошуки та дослідження, які проводилися останні 100 років, так і не дали відповіді — чи вдалося альпіністам підкорити вершину Евересту. Бо, якщо вони загинули під час спуску, то вони були найпершими дослідниками найвеличнішої гори у світі.

Раніше ми писали про те, що українка підкорила Еверест за місяць після підйому на смертоносну гору Аннапурна.
А ще розповідали про те, що у тюрмі Таїланду знайшли українського альпініста, якого майже три роки вважали загиблим.

Найрозшукуваніша жінка у світі: хто така «Хамелеон» та за які злочини її розшукували 17 років

/в /от

Понад 20 років поліція не могла спіймати дуже спритну злодійку, відому шахрайку, за якою тягнувся шлейф злочинів. Її шукали по всьому світу, у всіх країнах та на всіх континентах. Через її швидке та якесь магічне вміння змінювати свою особистість, зовнішність, біографію та місце проживання, поліція їй дала прізвисько «Хамелеон»
Що відомо про найрозшукуванішу жінку-злодійку у світі та які злочини вона скоїла, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на All that’s interesting.

Справжнє або не справжнє ім’я
Елейн Антуанетта Парент народилася в Бронксі в 1942 році. Про її виховання та раннє життя відомо небагато. Насправді поліція та влада навіть не впевнена, що це справжнє ім’я, оскільки свідоцтва про її народження ніхто не бачив.
Першою справжньою роботою Елейн була контора з нерухомості, де вона була деякий час агентом. Але згодом жінка зрозуміла, що злочинність є більш прибутковою, ніж будь-яка інша професія.
Коли їй було близько 30 років, вона вперше перетнулася з законом і отримала звинувачення у крадіжці у Флориді. Згодом, у 1985 році, вона нібито вкрала 40 000 доларів у вигляді ювелірних виробів у старшої жінки, з якою вона подружилася.
Відтоді, Елейн Парент фігурувала у даних поліції регулярно, протягом майже 17 наступних років. Переважно звинувачення були у шахрайстві. Вона двічі імітувала власну смерть, а ще ходила по барах та притулках для бездомних, та навіть по кладовищах, шукаючи особисті дані для своїх крадіжок.
Першою жертвою могла стати Сільвія Енн Ходжкінсон з Англії. Відомо, що Елейн подружилася з жінкою, а за рік подала документи на отримання паспорта на ім’я цієї 39-річної жінки. Справжню міс Ходжкінсон знайти так і не змогли, тому поліція припускає, що вона стала першою жертвою «Хамелеона».
Вишукані злочини
З Англії Елейн знову повернулася до Флориди. У місцевому барі в Орландо вона зачарувала Шарлотту Рей Коуен. Парент сказала, що вона займається нумерологією і попросила в Шарлотти номери соціального страхування, банківських рахунків, щоб за допомогою цифр передбачити майбутнє.
«У неї були найвишуканіші манери, вона вся була з цим гранованим англійським акцентом. Вона була такою переконливою і провела зі мною всю нумерологію, і я навіть дала їй своє свідоцтво про народження», — розповіла потім Коуен.
Згодом у розпорядженні Елейн було вже понад 20 ідентичностей, але вона хотіла більшого.
У 1990 році 34-річна банківська працівниця Беверлі Макгоуен розмістила в газеті оголошення, шукаючи сусіда по квартирі. Їй подзвонила британка на ім’я Еліс, яка була зацікавлена в оренді, оскільки вона була співробітником IBM, яку щойно перевели в офіс поблизу.
Еліс розповіла новій сусідці про свої таланти в нумерології і їй вдалося виманити у Беверлі номера документів, водійських прав, за якими вона «передбачила», що жінка знайде справжнє кохання.
Беверлі радісно розповіла друзям та родині, що знайшла чудову компаньйонку для оренди кімнати. Але за декілька днів після переїзду Еліс, міс Макгоуен зникла. Коли брати та сестри прийшли в її нову квартиру, щоб дізнатися, що ж трапилося, вони виявили, що зникли абсолютно всі документи.
А 19 липня рибалка знайшов тіло жінки в каналі в окрузі Сент-Люсі, штат Флорида. Їй відрубали голову, руки відрізали, а з живота зрізали татуювання. Однак вбивця не помітив ще одне татуювання, за яким поліція ідентифікувала тіло як Беверлі Макгоуен.
Звісно, підозра одразу впала на нову співмешканку Еліс. Але жінки, а це була насправді Елейн, ніде не було.

У Елейн Парент було понад 20 особистостей (Кадр з відео)
Життя на втіках
Розслідування вбивства Беверлі Макгоуен було гучним і поліція вишукувала все нові докази. Хтось у Лондоні намагався використати кредитну картку Беверлі, щоб орендувати автомобіль, але на той момент картка вже була заблокована. Поліція відстежила автомобіль Беверлі — його покинули біля міжнародного аеропорту в Маямі.
Перевірка журналів польотів дала цікавий результат — замість невідомої «Еліс» було знайдено ім’я Сільвії Енн Ходжкінсон. І слідчі зрозуміли, що між справами є зв’язок.
Протягом 12 наступних років поліція намагалася відстежити Парент. А вона, здавалося, отримувала насолоду від погоні. У 1998 році вона навіть надіслала детективам у Флориді свою картину з надрукованою запискою: «З найкращими побажаннями, Ваш Хамелеон». Відтоді її почали називати «вбивця-хамелеон».
«Це найважче вбивство, яке я коли-небудь розслідувала. Ми завжди були на день, місяць, навіть роки позаду вбивці. Наша підозрювана — майстриня маскування. Я бачила її в Лондоні, Парижі, Туреччині, Австралії та Південній Африці. І через 12 років після того, як була вбита Беверлі, я все ще не наблизилася до того, щоб зрозуміти, чому», — розповіла слідча офісу державного прокурора Флориди Нора Пфайффер.
Арешт
6 квітня 2002 року поліція нарешті наздогнала Елейн Парент. Вони постукали у двері, щоб заарештувати її. Жінка попросила почекати хвилинку, поки швидко вдягнеться — і тоді застрелилася.
«Я зайшов першим. Пам’ятаю, як побачив дим від зброї в кімнаті. Нам не сказали, що вона відома як «Хамелеон». Якби поліція знала, наскільки вона небезпечна, вони не дозволили їй залишатися наодинці», — розповів офіцер поліції Панама-Сіті Майкл Маклеод.
На жаль, поліції не вдалося отримати зізнання у злочинах від самої Елейн, а пролити світло на усе, що вона встигла зробити майже за 20 років — майже нереально.
У деяких злочинах її підозрювали, але не мали доказів. У деяких мали докази, не вистачало тільки зізнання. А про деякі її злочини, ймовірно, так і не стало відомо.

Стаття про смерть Елейн Парент у The Sunday Telegraph у квітні 2002 року
Елейн Парент навчилася адаптуватися до будь-якої ситуації. Вона шукала вразливих людей, маніпулювала ними, щоб вони передали свою особисту інформацію, і викрадала їхні особи, часто змінюючи свою зовнішність разом зі своїм іменем.
З того, що вдалося взнати поліції, Елейн мала щонайменше 20 ідентифікацій і частина цих людей могли стати її жертвами, як Беверлі. Тепер частина злочинів найрозшукуванішої злочинниці так і залишиться таємницею.

Раніше ми писали про 10 приголомшливих випадків масової істерії, яка позбавляла розуму цілі міста.
А ще розповідали про те, що з’явилися шокуючі подробиці розслідування смерті Меттью Перрі.

Перший українець в космосі, і це не Каденюк. Цікаві факти про космонавта, чиє ім’я було маловідомим

/в /от

Задовго до польоту Леоніда Каденюка в космос Україна вже мала свого першого космонавта. Його ім’я залишалося менш відомим, проте він став першопроходцем космічних досліджень, відкривши шлях для майбутніх українських героїв на орбіті.
Хто насправді став першим українцем в космосі, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Українській інтерес.

Попав до першого загону космонавтів
Першим відомим космонавтом саме незалежної України й справді був Леонід Каденюк. Проте, першим українським космонавтом в історії людства став Павло Попович, який здійснив політ у космос 12 серпня 1962 року.
Павло Романович Попович народився 5 жовтня 1930 року в Узині на Білоцерківщині. Він здобув освіту в ремісничому училищі Білої Церкви, навчався в Магнітогорському індустріальному технікумі та аероклубі, після чого закінчив Качинське військово-авіаційне училище і Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського в Москві.
Свою службу розпочав у стройових частинах військово-повітряних сил. 7 березня 1960 року, після суворого відбору, його зарахували до першого загону космонавтів СРСР. З приблизно 3500 кандидатів до цього елітного загону потрапили лише 20 чоловіків.
Після інтенсивної підготовки в загоні космонавтів Павло Попович блискуче склав іспит для польоту в космос, отримавши «відмінно» разом із ще трьома космонавтами. Однак першим вирушив у космос Юрій Гагарін, росіянин.
Наступним став Герман Титов, але його ім’я вважали не зовсім підходящим для першого космонавта «країни робітників і селян».
Лише через рік після польоту Титова настала черга Андріяна Ніколаєва, чуваша, і Павла Поповича, українця. Таку послідовність польотів підтримував Сергій Корольов, головний конструктор космічних кораблів, який казав:
«Першими полетять Гагарін і Титов, а ви, хлопці, будете символізувати дружбу народів — українець і чуваш».

Четвірка перших радянських космонавтів: Юрій Гагарін, Андріян Ніколаєв, Павло Попович (4), Герман Титов. (фото: nkau.gov.ua)
Перший політ у космос українця
11 серпня 1962 року з космодрому Байконур стартував Андріян Ніколаєв на кораблі «Восток-3» з позивним «Сокол». Через добу, 12 серпня, до нього приєднався Павло Попович, який на борту «Восток-4» (позивний «Беркут») став четвертим космонавтом Радянського Союзу та восьмим у світі, хто здійснив політ у космос.
Цей політ став історичним, адже вперше одночасно були запущені два пілотовані кораблі, а також це був перший багатодобовий політ в історії космонавтики.
Ніколаєв і Попович провели експерименти з радіозв’язку між кораблями, зближуючись на відстань 5-6 км і фотографуючи один одного. Вони виконали низку наукових, технічних і медико-біологічних досліджень.
Попович також використовував систему ручного управління для орієнтації корабля в просторі, на відміну від Гагаріна, чий політ на «Востоку-1» проходив у автоматичному режимі.
Перебуваючи на орбіті, Павло Попович заспівав відому пісню Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…», вперше принісши мелодійну українську мову в космос. Попович згадував, що трохи змінив слова пісні, співаючи: «…ось я сокіл, і ось я літаю!».
«Під час польоту часто думав про Україну, мій рідний Узин, тополі вздовж дороги, верби над Россю, будинок, де виріс, рідних і друзів. Дуже хотілося повернутися додому…», — розповідав Павло.
Перший космічний політ українця тривав 2 доби, 22 години та 57 хвилин. Після його завершення Павло Попович отримав звання Героя Радянського Союзу, а також був удостоєний звання Героя Праці Демократичної Республіки В’єтнам. Йому організували урочисті зустрічі в Москві, Києві та Узині.
«Я перший радянський космонавт з України!» — промовив з гордістю Павло, доповідаючи Хрущову про свій політ.

Павло Попович під час першого польоту у космос (фото: nkau.gov.ua)
Другий політ
Удруге Павло Попович полетів у космос з 3 по 19 липня 1974 року, виступаючи командиром екіпажу космічного корабля «Союз-14». Він здійснив стикування з науковою станцією «Салют-3», яка перебувала на орбіті.
Під час місії він досліджував геолого-морфологічні об’єкти на поверхні Землі, атмосферні явища та фізичні характеристики космічного простору, а також проводив медично-біологічні дослідження, вивчаючи вплив умов космічного польоту на людський організм і визначаючи оптимальні режими роботи на борту станції.
Цей політ тривав 15 діб, 17 годин, 30 хвилин і 28 секунд, після чого Попович отримав свою другу «Золоту Зірку» Героя Радянського Союзу.
Хоча Павло Попович був членом комуністичної партії з 1957 року, він стверджував, що польоти в космос поглибили його релігійне світосприйняття.
«Я хрещений, і перебування у космосі лише зміцнило мою віру в Бога. Ми мали можливість на власні очі спостерігати макрокосм. Коли дивишся на Землю з висоти, вона виглядає як маленька крапка, і ти усвідомлюєш, наскільки далеко від неї віддалився… Відчуття твоєї незначності та величі навколишнього простору переконують: щось тут є! Дехто називає це Богом, інші — центром світотворення, треті — небесним розумом. Головне, що існує вища сила, яка перевищує нас і є незбагненною. Отже, Бог є, Він усе бачить, а те, що відбувається на Землі, відбувається з Його волі, адже ми забули про Нього та перестали Його шанувати», — казав Попович.
Життя після космосу
1976 року Павло Попович отримав звання генерал-майора авіації. Він також написав кілька автобіографічних книг, серед яких «Вылетаю утром», «Не могло быть иначе!» та «Испытания космосом и Землей».
Після розпаду СРСР він очолював Академію енергоінформаційних наук, Уфологічну асоціацію СНД та Український союз космонавтів. До кінця свого життя він з гордістю ставився до свого українського походження і до честі, яка випала йому.
«Якщо уважно проаналізувати, космонавтика має корені в Україні. Лише подивіться на постаті: Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Челомей, Янгель, Глушко… Українці внесли величезний вклад у розвиток світової космонавтики. І я українець, до того ж перший український космонавт, і я пишаюся цим», — заявив Павло в інтерв’ю українському журналу «Авиация и Время» у 2001 році.
Павло Романович Попович помер 30 вересня 2009 року в селищі Гурзуф (Автономна Республіка Крим). Його поховали на Троєкурівському цвинтарі в Москві.

Раніше ми писали про геніального винахідника Ігоря Сікорського, який втілив мрію Леонардо Да Вінчі.
А ще розповідали про українку, яка першою вирушить у космос з Virgin Galactic.