Відомий юрист Чарльз Міллар помер бездітним. У нього не було родини, близьких родичів чи навіть друзів, яким би він міг залишити великий статок. Однак Міллар мав гарне почуття гумору і йому подобалося дивитися на те, що гроші можуть зробити з людиною. Тому він склав такий заповіт, від якого у Торонто почали шаленіти матусі, пересварилися судді та адвокати й сталася демографічна криза.
Що це був за заповіт та кому пощастило отримати 10 млн доларів, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на All that’s interesting.

Хто такий Чарльз Міллар
Чарльз Венс Міллар народився 28 червня 1854 року в Ейлмері, Онтаріо. Він став відомим юристом та мав власну фірму в центрі Торонто. За життя він був відомий тільки у Канаді, у певних колах. Однак після своєї смерті ця людина стала відома майже на увесь світ.
Міллар був сумнозвісним жартівником, який з задоволенням грався з любов’ю людей до грошей. Він кидав на вулиці доларові купюри на тротуар і ховався в кущах, щоб спостерігати за обличчям людей, які швидко запихали гроші до своїх кишень, коли думали, що їх ніхто не бачить.
Своїм друзям він казав, що ця розвага «сама по собі була вихованням людської природи».
У 1926 році, після успішної кар’єри юриста, власника конюшні та президента пивоварні, він раптово помер за своїм столом під час зустрічі з кількома колегами — в ніч на Хелловін. На той момент чоловікові було 73 роки, він був холостяком, не мав дітей та інших родичів, яким би він міг залишити свій спадок. А спадок був великим.
Заповіт Чарльза Міллара
Остання воля і заповіт грандіозного мільйонера були пронизані іронією. По-перше, він залишив свої запаси в пивоварні та цілу гоночну трасу групі заборонених протестантських служителів, активістам боротьби за тверезість.
500 доларів він залишив своїй економці, яка вже давно померла.
Свій курортний маєток на Ямайці він заповів трьом ненависним один одному адвокатам — при умові, що вони всі будуть там жити разом.
У заповіті Міллар визнав, що його воля була «незвичною та примхливою», і докоряв собі за те, що він накопичив більше багатства, ніж міг витрати за своє життя.
«Те, що я залишаю, є доказом моєї безглуздості, коли збирав і зберігав більше, ніж мені було потрібно за все життя», — написав юрист.
Але найцікавішим пунктом його ексцентричного заповіту стала воля про основну частину маєтку та велику суму грошей. Міллар заповів їх «матері, яка після моєї смерті народила найбільше дітей». Строки — у 10 років.
Саме цей пункт викликав ажіотаж у ЗМІ, жителів Торонто, суддів та адвокатів. І з нього почався бебі-бум, який ще називали «Дербі малюків» або «лелечий дербі».
У заповіті було зазначено, що через 10 років після смерті Міллара його статки, які складали за сьогоднішніми мірками понад 10 млн доларів, будуть передані матері з Торонто, яка народила найбільше дітей згідно з канадською базою даних про народження. Якщо таких буде декілька, то гроші мають поділити між матерями.
Деякі вважали, що цей трюк був жартом, щоб розважити друзів Міллара та перевірити правову систему. Інші вважали, що це була заява на підтримку контрацепції через «звертання уваги на неприборкане розведення», щоб «присоромити уряд, щоб він легалізував контроль над народжуваністю».
Однак, якою б не була справжня мотивація Міллара, це стало складним і популярним соціальним, математичним і біологічним експериментом.
Дербі малюків
Спочатку ніхто у цю історію не міг повірити, але згодом всі ЗМІ країни почали стежити за цією історією. Навіть призначали спеціальних кореспондентів, які були відповідальні за переслідування вагітних жінок містом за ексклюзивними угодами. Згодом за цієї історією почала слідкувати вся Канада і сусідні Сполучені Штати.
Коли Міллар помер, він навіть не підозрював, що його інвестиції так добре окупляться. Велика депресія вдарила у тридцятих роках і його маєток став яскравим маяком надії для перенаселених сімей, які борються за виживання. Усього в Дербі офіційно приймали участь 11 сімей. В за ними в напрузі спостерігав увесь світ.
31 жовтня 1936 року, рівно через 10 років після смерті Міллара, конкурс було закрито. Деякі жінки намагалися включити у список офіційно не зареєстровані пологи, а також дітей, народжених не від офіційних чоловіків, і виникало питання — чи варто зараховувати мертвонароджених або дітей, які померли у дитинстві.
На тлі народження численних дітей багато родин стикалися з фінансовими проблемами та важкими життєвими умовами. Не всі сім’ї змогли справитися з навантаженням, деякі діти трагічно загинули, а інші родини не мали права претендувати на обіцяні гроші через юридичні труднощі.
Зрештою, суддя Вільям Едвард Міддлтон, який симпатизує багатодітним сім’ям і сам є старшим з дев’яти дітей у родині, прийняв остаточне рішення щодо переможця. І він виявися не один.
Енні Кетрін Сміт, Кетлін Еллен Нейгл, Люсі Еліс Тімлек та Ізабель Мері Маклін народили кожна дев’ятьох дітей протягом 10 років.
Тімлек, Нейгл, Сміт і Маклін отримали близько 125 000 доларів (зараз це приблизно по 2 млн доларів). Ще дві жінки отримали менші суми, оскільки їхні мертвонароджені, позашлюбні чи незареєстровані діти не враховувалися в загальній сумі (результат визнали сумнівним).
Однак отриманої суми спадку кожній матері вистачило, щоб купити нові будинки та оплатити навчання дітей.
Законодавчі наслідки
Міллар за освітою юрист, тому він дуже ретельно розписав у своєму заповіті пункт «дербі лелек», щоб він витримав судові виклики. Але з того дня, як його заповіт було оголошено, його все одно оскаржували зі всіх боків. Протягом 10 років після його смерті справа переходила від суду до суду.
Дехто звинувачував цю схему в тому, що вона суперечить державній політиці — «заохочує народження дітей без урахування шансів на життя чи добробуту».
Також раптом з’явилися далекі родичі Міллара і спробували заволодіти його статком, але в них нічого не вийшло. А провінція Онтаріо намагалася перенаправити всі ці гроші уряду. Зрештою справа дійшла до Верховного суду Канади, і положення було визнано дійсним.
У народі казали, що бездітний холостяк Чарльз Міллар «всиновив» 36 дітей, яким подарував щасливе майбутнє.

Раніше ми писали про те, що в Індонезії щороку витягають тіла померлих з могил, перевдягають та роблять з ними селфі.
А ще розповідали про те, чоловік хотів зафарбувати сивину, а перетворився на героя «Мегамозку».